Рано вранці 24 лютого 2022 року російські війська атакували прикордонні пункти пропуску на Сумщині. Окупанти взяли під контроль ділянку автомобільної дороги Київ-Москва та поставили свій блокпост на мосту через річку Сейм, відрізавши тим самим північ області від столиці та обласного центру.   

Багато людей виявились відрізаними від дому, а тому наприкінці лютого мене вперше відправили за ними, – розповідає водій шкільного автобуса Свеської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №2 «ліцей» Валерій Стольников.

-Я налаштувався і у три години мав виїзджати. Я навіть ніч не спав, щоб не проспати. Рідні все розуміли, жінка розуміла, що треба їхати – перехрестила мне і я поїхав. Коли під’їжджав до Сейму, то попереду їхав танк і я їхав за ним. Люди, що сиділи у автобусі говорили, давай повернемось назад. Я відповів, що назад повертатись не буду, що мене чекають діти.

Чоловік розповідає, що через ворожі блокпости їздив на Суми вісім разів, але найбільше йому запам’яталась перша поїздка і сумнозвісний російський блокпост у Чумаковому.

-Дві колони було з боків і два вертольоти літали. Я десь годину простояв, а потім підійшов до росіянина. Спитав, куди рухається ця колона? Він відповів, що у сторону Сум. Я сказав, що вони їдуть повільно і, чи можна їх обігнати? Той відповів, що дивлячись на кого потраплю, що можу назад і не повернутись. Через годину вони повернули на Буринь і я поїхав за людьми.

Валерій розповідає, що автобус кожного разу повертався переповненим. Росіяни не приховували свого ставлення до людей, але пропускали автобус з пасажирами.

-Сказали, що ми Суми ненавидимо. З автобусів всіх вивели, вишикували у чергу і перевірили, а потім ми сіли у автобус і поїхали.

Разом з водієм Валерієм поверталась в рідну Свесу і студентка Євгенія. Дівчина розповідає, що війна її застала в Сумах і батьки дуже хотіли, щоб вона виїхала з міста, яке постійно обстрілювали росіяни.  

-Коли ми сиділи у підвалі, то були прильоти, чули якісь вибухи – було дуже страшно. Ми найняли автомобіль знайомого і він мене довіз до автовокзалу, я залишилась з ним, бо мені було страшно самій. Коли ми вже доїжджали до Путивля, то водій сказав, що тут стоять росіяни, а тому будьте обережні і нічого не кажіть. Відразу ж зник зв’язок і я не могла зателефонувати мамі. Коли нас зупинили, то зайшли до автобусу і спитали куди ми їдемо. Коли ми відповіли, що додому, вони на нас так подивились… Їх було 2-3 чоловіка, вони були з автоматами. Ми поїхали, далі було також багато блокпостів, ми доїхали додому і все було добре.

Транспортна блокада регіону тривала до початку квітня, коли відступа