Патріотичні картини для військовослужбовців створюють на Сумщині. Три місяці їх малюють підопічні Свеського психоневрологічного інтернату, що на Шосткинщині.

Одна з пацієнток Свеського психоневрологічного інтернату — Оксана. Приїхала сюди в 2009 році з Конотопа. Малює патріотичні картини для українських військовослужбовців разом з іншими пацієнтками.

“Жовтий і синій – це Україна. За Україну! Я люблю малювати, і ляльки-мотанки я роблю. Бісером люблю вишивати. В інтернет залажу і дивлюся, як робити ляльки-мотанки, як бісером малювати”, — говорить вона.

На заняття з малювання ходить більше ніж 20 людей. Тут, за кілька кілометрів від кордону, знайшли прихисток більше ніж 170 жінок з різних куточків України. Уродженка Лисичанська Олена малює Берегиню, яка собою закриває Україну. Її рідне місто зараз під вогнем артилерії російських військових. Сестра встигла виїхати, а от з тіткою немає зв’язку з середини травня.

“Старих школа: без хліба, без хати. Все життя прожили, дбали, а вони приїхали за одну секунду — розгромили дім. Цього найбільше шкода, а ми тут, що ми тут? Живемо собі, нас нагодують, напоять, чиста постіль, покупані, що нам ще потрібно? А людей от шкода”, — каже підопічна інтернату Олена.

Ще одна підопічна інтернату — Аня з Харкова, попри проблеми з зором, виготовляє вишивки бісером. Щоправда, з початку війни мама жінки не має змоги придбати заготовки для творчості доньки.

“Бісером весну вишиваю. Зробили операцію чотири операції на очах. Мама купує висилає, а зараз війна, зараз вже важко придбати”, — говорить вона.

Як розповідає керівниця закладу Оксана Чайка, більшість жінок, попри хворобу, добре розуміють небезпеку, яку несе з собою російське вторгнення.

“Чутно їм було, коли були нальоти. Вони розповідають: “А ми спускалися, “а ми ховалися”, “а ми сиділи, перечікували”. Я кажу: “молодці. “Але ж буде все добре?” Відповідаю: “Так, звісно”. Ми їх підтримуємо, говоримо, що все добре. Дякувати Богу, у нас — все тихо, спокійно і будемо вірити, що так все і буде”, — зазначила Оксана Чайка.

В інтернаті кажуть, що повністю покладаються на Збройні сили України, відчувають себе в безпеці навіть в такому складному регіоні. Своєю чергою намагаються всім можливим підтримати наших військовослужбовців.

“З перших днів війни вони дуже гарно в’яжуть, і вирішили хлопцям з ЗСУ допомагати в’язаними шкарпетками. Потім, коли на просторах інтернету з’явилися патріотичні мотиви картин, вони загорілись, попросили придбати їм. Кожного разу слідкують за новинками, які виходять, просять докупити, і з захопленням цим займаються”, — розповідає організаторка дозвіллєвої роботи Надія Баклан.

В інтернаті хочуть зробити виставку під назвою “Мир та війна нашими очима”. Місцеві мешканці кажуть, що хоча відгомін вибухів чують часто, але в цих стінах панує спокій, а його підопічні вірять в перемогу України.

Автори — Олександр Соломко, Сергій Одарченко