Громада ще довго оговтуватиметься від важких втрат, адже наприкінці жовтня була вимушена ховати відразу чотирьох воїнів-захисників

В селищі Привокзальному попрощались з 28-ми річним військовим Дмитром Мурастим, який загинув 21 жовтня неподалік села Спірне Бахмутського району

Молодший лейтенант з позивним Магура був керівником підрозділу Дмитра. Військовий розповідає, що вони разом півроку перебували на одній з найважчих ділянок фронту.

«Він загинув як Герой. Не втік кудись за кордон, а сам прийшов на службу, знав куди він йшов – йшов у піхоту, у бойовий підрозділ, який займається суто війною. Він сумлінно виконував завдання, які ставились. Для нас він Герой, для нас Герої всі ті, хто полягли вже і ті, що ще стоять, через те, що ці люди залишились в Україні і захищають цю країну».

Шкільна вчителька Дмитра Галина Бурнос згадує його шкільні роки. Говорить, що хлопець ріс веселим та був дуже талановитим

Була один рік у Діми класним керівником, але знаю його дуже добре, бо навчала його з 5 по 9 класи. Залишились про нього найкращі спогади: веселий, заводний, активний, завжди сміявся, знаходив привід посміятись над собою та над іншими, сміливо приймав будь-які невдачі, спокійно ставився до складних життєвих обставин. Він у молодших класах брав участь у шкільних олімпіадах з української мови і вчителі з інших шкіл району, бачачи, як він впевнено і грамотно висловлює свою думку, сказали: який великий потенціал у цього хлопця. Мені дуже шкода, що такі хлопці, з таким потенціалом йдуть зараз від нас. Хочу подякувати Дімі, що він захищав нас і попросити пробачення, що ми не змогли його вберегти.   

Попрощатись з Дмитром з’їхалась вся громада, – розповідає староста Імшанського старостинського округу Володимир Кравченко. Люди проводжали загиблого стоячи на колінах.

«Сьогодні ми проводжаємо в останню путь нашого земляка Дмитра – жителя села Привокзальне, який народився в цьому селі, навчався в Імшанській школі. Він віддав найдорожче, що у нього було – своє життя за нашу з вами свободу. Багато людей приїхало, незважаючи на погоду, всією громадою ховаємо його. Вічна пам’ять і вічний спокій».

Як було повідомлено під час траурної церемонії, за мужність та героїзм Дмитра Мурастого було посмертно представлено до державної нагороди.

В селі Степне поховали 49-ми річного військового Сергія Агія, який загинув 20 жовтня поблизу Красногорівки Донецької області

Попрощатись з військовим прийшло все село, – розповідає сусідка Сергія Олена.

«Він був дуже хороший та чуйний, я не можу про нього сказати нічого поганого. Він мене завжди підвозив додому, коли я йшла з магазину. Завжди зупинявся і  говорив: «сідай, Трохимівно». Все село прийшло його проводжати, і наша частина села, де у нас мало людей, і та, де мешкає більше – всі прийшли. Дякую їм за те, що прийшли проводити в останню путь нашого Серьожу. Хай він спить вічним сном»

Жителька села Катерина розповідає, що у загиблого залишилась велика родина: мама, дружина, доньки та маленька онука.

«Дружина Галина Миколаївна, дві доньки, онука і мама. Він ніколи не сидів без роботи, якщо коли її і не було, то він завжди її знаходив. Це була золота душа, чудовий сім’янин. Вічна пам’ять, хай земля йому буде пухом, шкода, що такі молоді хлопці йдуть з життя».

А Євгенія згадує Сергія як людину, що завжди прийде на поміч. Жінка говорить, що військовий завжди був привітний і життєрадісний.

«Дуже добра людина була: ніколи нікого не образив, завжди посміхався, завжди вітався. Його дуже шкода, він всіх виручав, ніколи нікому і ні в чому не відмовив, був дуже хорошим. І родина у нього  хороша, дітки хороші і онучечка. Нам просто не віриться, що його вже немає.

А в самому Ямполі поховали сорока шести річного військового Віктора Федченка, який 22 жовтня героїчно загинув при захисті Авдіївки

Віктор приєднався до війська у перші дні повномасштабного вторгнення,  – розповідає Ямпільський селищний голова Ольга Губар

«Він виріс в Ямполі, працював тут, його знали майже всі ямпільчани. Протягом життя він займав різні посади, був прекрасною людиною. Завжди радів життю, був дуже принциповим, гарним, був надійним товаришем, люблячим сином, чоловіком, батьком та братом. Віктор Михайлович був учасником АТО, а тому з перших днів повномасштабного вторгнення він зі зброєю в руках став на захист нашої країни, воював у найгарячіших точках, його життя обірвала рашистська куля під Авдіївкою».

Інна Дзюба була однокласницею військового. Жінка розповідає, що звістка про загибель Віктора шокувала всіх.

«Він наш однокласник та друг, для нас він завжди буде просто Вітя, хоч побратими і називають його Віктор Михайлович, а для нас він Вітя – світла та гарна людина, яка ніколи нікому ні в чому не відмовила. В цьому році у нас мала бути зустріч 30 років після школи, ось ми зібрались, стоїмо шоковані – така у нас вийшла зустріч. Ми дуже вдячні нашому герою за те, що маємо ще один день життя».

Побратим Віктора Федченка Андрій Шемет розповідає, що серце ямпільчанина перестало битись під Авдіївкою. Військові ціною життя утримують місто під натиском переважаючих сил ворога.  

«Він був ідеальною людиною – ніколи нікого не образив, а як командир також був ідеальним – завжди піклувався про особовий склад не лише свого підрозділу, намагався всюди навести лад, підтягнути, де треба. Але стався мінометний обстрілі з застосуванням дронів, ви самі знаєте, що це таке».

Прощались в Ямполі  і з двадцяти семи річним Максимом Кудряшовим, який загинув 29 жовтня, захищаючи кордони Сумщини

Начальник чотирнадцятої прикордонної застави Олександр Дощук розповідає, що Максим перебував на службі з 2018 року. Брав участь у антитерористичній операції на сході, а в лютому минулого року захищав Чернігів.

«В період антитерористичної операції  проходив службу на сході, де виконував бойові завдання, а після повномасштабного вторгнення виконував завдання по обороні Чернігова. Максим був чудовою людиною, завжди життєрадісний, завжди з посмішкою на обличчі, завжди ділився останнім з товаришами. Тобто, був відмінним прикордонником і сумлінно виконувався свій обов’язок перед країною, перед сім’єю, перед військовим товариством».

Перша вчителька Максима Галина Чубун розповідає, що родина героя переїхала в Ямпіль з Первомайського, що на Глухівщині

«Максим – це такий добряк, якого ще ніхто не бачив. Дитина, яка ніколи нікого не образила, нічого погано не сказала та не зробила за всі чотири роки, що він був у мене в класі. Це була тиха, спокійна, добра дитина, яка несла з собою посмішку, несла тепло. І з ним поряд хотілось просто відпочивати, просто жити. Неважливо, які він мав оцінки – головне, що виросла достойна людина і, звичайно, це завдяки мамі, сестрі та родині. Дуже важко його проводжати, тим більше, у нього маленька дитина. Дай Боже, щоб ця дитинка чула про батька гарне і росла на цьому».

Ямпільський селищний голова Ольга Губар говорить, що це вже четверта втрата, яку громада понесла за останній час. Ямпільчани проводжали загиблого героя на колінах, прощатись з ним вийшло все селище.

«Четвертий день наша громада проводжає в останню дорогу своїх героїв. Максим Кудряшов – дитина, яка після закінчення школи пішла у прикордонники. Цей хлопчик був життєрадісний, завжди усміхнений, завжди відкритий до всіх. У нього нещодавно народилась маленька дитина, буквально місяць тому, і дитина залишилася сиротою. Він достойно ніс свій обов’язок, він захищав кордони нашої Сумщини, але ворожий снаряд забрав життя нашого молодого героя».