Як живе прикордонна Перемога?

У нас було щонайменше дві причини, щоб у понеділок поїхати у село Перемога, що за 15 кілометрів від Глухова.

По-перше, днем раніше там відзначила столітній ювілей Єфросинія Білошапка, яка вирішила нараховану їй з нагоди століття соціальну виплату пожертвувати на Збройні Сили України.

А по-друге, саме Перемога стала єдиним населеним пунктом Глухівської громади, який за рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови, має змінити назву. І ми дуже хотіли дізнатися, що думають з цього приводу мешканці села.

Столітня волонтерка

Дорога виявилась не такою швидкою, як ми розраховували. Адже на своєму шляху ми зустріли неочікувану перепону у вигляді ремонту дороги. Але око радували чудові краєвиди.
Будинок, де зараз мешкає Єфросинія Іванівна Білошапка, довго шукати не довелося. Адже він розташований на центральній вулиці, що тягнеться вздовж дороги Глухів-Суми.
Бабуся нас радо зустріла, але спілкуватися їй було важко. П’ять місяців тому бабуся пережила інсульт, – пояснює пані Галина, яка доглядає за Єфросинією Іванівною. За словами жінки, у бабусі велика родина, але всі мешкають в інших містах.

«Донька живе в Сумах, їй 76 років. Вона попросила мене доглядати, адже за бабусею нікому дивитися. Пори все, вона допомагає всім, чим може – привозить продукти та памперси. Син Віктор живе в Ірпені й приїжджає рідко. Є дві онучки та онук. Онук зараз на війні. Поруч мешкає сестра, їй у вересні буде 90 років».

За словами Галини, у неділю до Єфросинії Іванівни завітало багато людей. Ювілярка радо зустрічала всіх і була у хорошому настрої.

«Вчора кажу: “Тітко Проне, з Днем народження вас, здоров’я вам”. А вона відповідає: “Хай Бог тобі здоров’я дасть, щоб ти мене додивилася”. Тобто може і пожартувати».
Допомогу, яка призначається державою до сторіччя, ювілярка вирішила віддати на потреби Збройних Сил України

«Якось кажу їй: “Вам додадуть грошей до пенсії, оскільки ви до ста років дожили”. А вона сказала доньці Зіні, що всі кошти, які прийдуть, віддати хлопцям на армію», – розповідає Галина.
Не могли ми не розпитати про Єфросинію Іванівну у місцевої влади, але староста села Олександр Полятикін саме був у відпустці, тож інформацію ми отримали від діловода Марини Неговоренко.
«Вчорашня подія для нашого села була незвичайна – Єфросинія Іванівна Білошапка святкувала сторіччя. Я вперше вітала людину такого віку, вона у нас в селі така одна. Єфросинія Іванівна вже довго прив’язана до дому. Але тільки п’ять місяців як прикута до ліжка, бо в неї стався мікроінсульт. А до того вона ще рухалася, трималася молодчинкою».

Перемога чи не Перемога?

Розпитали ми пані Марину і про можливе перейменування села. Представниця місцевої влади відповіла, що старостат не отримав з цього приводу ще жодного офіційного документу.
«Ще на сільську раду жодних документів не приходило. Люди, мабуть, ще не знають такої інформації. Або читають і не вірять в неї. Ми будемо опитувати людей, щоб кожен представив свою позицію».

Вирішили розпитати місцевих мешканців і ми. Біля одного з ґанків зустріли пенсіонера Василя з товаришем Віктором.

«Хай залишається назва Перемога. Наші ж повинні перемогти, тож хай і буде так називатися. Будемо вважати, що на честь нашої української перемоги», – говорить Василь.
«Раніше село називалось Холопкове –я це добре пам’ятаю. Але мені більше подобається назва Перемога», – говорить Віктор.

А біля сільського магазину ми поспілкувалися з Миколою. Чоловік щиро здивувався нашому запитанню:

«Кому це в голову прийшло? Все життя була Перемога, а перейменовували село ще за царя Гороха», – сказав Микола.

Не чула про перейменування і пані Алла. Але проблеми у тому жінка не бачить, говорить, що селяни погодяться з будь-якою назвою.

«Ми не чули, що наше село збираються перейменувати. Вулиці – так, дві перейменовували. Але яка різниця? Як назвуть село, в такому і будемо жити».

“Дякувати Богу, до нас не долітає”

Розпитали ми жінку і про те, як жити у селі. Адже розташоване воно не так далеко від російського кордону.

«Село у нас велике, останнім часом народжуваність підвищилася, діток маленьких багато. Люди працюють соцпрацівниками, є у нас пошта, магазин, багато працює у підприємця Скопенка. В селі тихо, хоча іноді чутно вибухи біля кордону, але до нас, дякувати Богу, не долітає».

Місцевість, в якій розташована Перемога, мальовнича, а особливо влітку.

Неподалік села розташований радянський пам’ятник періоду Другої світової війни, який ніби нагадує, в честь яких подій був названий цей населений пункт.

Сподіваємося, що зовсім скоро тут з’явиться ще один меморіал, вже на честь перемоги України над рашизмом.

Для довідки.

Село Перемога має історичну назву Холопки і розташоване в Глухівській Громаді Шосткинського району, до 19 липня 2020 року село було центром Перемозьської сільської ради Глухівського району. Після адміністративно-територіальної реформи населений пункт став центром старостинського округу.

За офіційними даними в селі проживає 1128 людей, площа населеного пункту сягає чотирьох квадратних кілометрів.

У червні 2023 року Національна комісія зі стандартів державної мови ухвалила рішення за яким рекомендовано змінити назви двох сіл колишнього Глухвського району. Зокрема, йдеться про село Первомайське. За рішенням комісії, ця назва стосується російської імперської політики. Органу місцевого самоврядування рекомендовано запропонувати нову назву населеного пункту в установленому законодавством порядку. Дещо інша ситуація з селом Перемога, щодо назви якого орган місцевого самоврядування має право обґрунтувати доцільність збереження поточної назви, або ж запропонувати нову. Проте в старостаті села Перемога говорять, що жодного офіційного документу з цього приводу не отримали і чекають офіційних роз’яснень. Так, як село підпорядковується Глухівській міській раді, то рішення щодо перейменування населеного пункту ухвалить Глухівська міська рада, при цьому буде врахована позиція мешканців.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *