Ми відвідали три музеї Глухівської, Березівської та Ямпільської громад для того, щоб розповісти вам про те, що цікавого вони приготували своїм відвідувачам. Як виявилось ці установи намагаються працювати навіть в умовах бойових дій.

В Землянці вивчають народні звичаї

В невеликому селі Землянка, розташований унікальний історико-етнографічний музей. Жителі села створили його на честь своєї відомої землячки Пелагеї Литвинової-Бартош.

Як розповідає завідувачка музею Оксана Анісімова, це дворянка, яка в ХІХ столітті вивчала українські звичаї та традиції. У радянські часи влада намагалась знищити всі згадки про неї.

«Пам’ять про дворян витравлювалась, дітям навіть не розповідали, що була така. Але коли розпочалась декомунізація і ми почали думати, як перейменувати головну вулицю нашого села, то згадали, що старі люди розповідали про дворянку, яка вчила дітей вишивати та вчила їх грамоти. Ми “полізли” в Google і почали читати «Пелагея Литвинова-Бартош – фольклористка, етнографиня…». Коли дізналися, яка відома у нас землячка, то це всіх здивувало», – розповідає пані Оксана.

Музей відкрили у 2019 році в старовинному будинку сільського священника. Сьогодні у музеї можна знайти багато праць Литвинової-Бартош. Зокрема, тут цінують збірку місцевих весільних традицій.

«Найціннішою її роботою вважається праця «Весільні обряди та звичаї в селі Землянка Глухівського повіту на Чернігівщині». Тут описані всі 25 весільних обрядів, які були 100–150 років тому: від «допиток» – до «одводин». Коли ми прочитали цю книгу, то зрозуміли, що це справжній шедевр».

За словами завідувачки музею, частину обрядів в селі вже пробували відтворити. Зокрема, для цього створили автентичний гурт «Панянки з Землянки».

«Ми відтворили один з обрядів, який називається «коровай». Коли жінки пекли коровай, то співали пісню: «Ніхто не вгадає, Ніхто не вгадає, що в нас в короваї. Три фунти мучиці, три ложки водиці та три фунти масла, яєць півтораста … Ууу», – наспівує Оксана Анісімова.

Крім весільних традицій, дослідниця задокументувала і місцеві орнаменти. Також у музеї зберігся примірник азбуки, яку Литвинова-Бартош написала для сільських дітей.

«Пелагея Литвинова-Бартош збирала зразки орнаменту. Вони унікальні, таких ви не побачите ніде. Це зразки Глухівського, Конотопського, Кролевецького повітів. Азбуку для народних шкіл також писала вона. Вона сама створювала, сама навчала. Ця азбука пристосована для навчання бідних дітей із села», – розповідає пані Оксана.

Музей в Землянці наповнений багатьма артефактами. Їх закладу передали самі жителі села. Але найбільше тут пишаються справжнім ткацьким станком.

«Наш музей історико-етнографічний. Тут багато експонатів, які передали мешканці села: знаряддя праці, рушники, вишиванки. Дієвий ткацький верстат, на якому наші майстрині плетуть килимки. Чому? Бо Пелагея Литривинова-Бартош мріяла заснувати ткацьку школу і залишити її селу. Цей ткацький верстат – як втілення її мрії», – зазначає Оксана Анісімова.

Завдяки музею невелике село Землянка вже стало досить відомим. Сюди приїжджають екскурсії не лише з навколишніх міст, а і зі столиці. Завідувачка закладу розповідає, що до війни довелось зустрічати й гостей з-за кордону.

В Ямполі підготували експозицію старовинного скла

В Ямпільському краєзнавчому музеї відкрилась виставка «Всесвіт скла», де представлено понад 350 унікальних експонатів.

Директорка музею Олена Тахтай розповідає, що ще кілька років тому помітила великий інтерес відвідувачів до старовинного посуду.

«Два роки тому у нас проходила «фарфорова» виставка – «Фарфор та фаянс ХХ століття», яка об’єднала багато людей. Я помітила, що ця тема цікава, а тому у цьому році я собі поставила завдання відкрити виставку побутового скла – це посуд та інтер’єрні скульптури».

Директорка музею говорить, що експонати для виставки збирали всією областю. До створення експозиції долучилися понад п’ятдесят людей.

«У вставці представлено понад 350 експонатів, звичайно, що такого ще ніколи не було. Географія різноманітна. Це і Ямпільщина: Ямпіль, Орлівка та Дружба, але особливо приємно, коли речі надсилають з Шостки та Глухова, люди говорять: «У нас є свої краєзнавчі музеї, але ми хочемо взяти участь саме у вашій виставці». Крім того, перед самим відкриттям виставки приватний музей з Конотопу прислав три великі коробки зі склом та фарфором».

Також з’явилася унікальна експозиція, де представлені вироби з меланжевого та уранового скла, кришталю, вироби бренду «Мальцовське скло» та багато виробів, яким понад сто років.

«Є антикварні речі, як-от пляшки ХІХ століття. Представлена пляшка для пива з Подільської губернії – люди звідти приїхали, пиво випили, а пляшка з гербом того періоду залишилася. Є пляшка мінеральної води заводу штучних мінеральних вод. Є лафетники: вінтаж, глибокий вінтаж та антикваріат».

За словами Олени Тахтай, у нашій місцевості у старі часи також виготовляли вироби зі скла, які використовувались місцевим населенням.

«Вироби зі скла поділяються на три категорії: гутне – ручна робота, яка зараз дуже цінується, видувне та промислове. У нас на Ямпільщині не було підприємств, але гути були. Адже у нас є ліси, є кварцовий пісок і, якщо ви знаєте, що якесь село називається «гута», то у ньому вироблявся скляний посуд. Неподалік Паліївки була «Гутка», є такі населені пункти, як-от Марчихина Буда та Середина Буда, де виробляли не лише дерев’яне вугілля, а і поташ – важливий компонент для виробництва скла».

Зазначимо, що це вже сьома експозиція Ямпільського краєзнавчого музею. Їх оновлюють щороку до Міжнародного дня музеїв. Побувати на екскурсії у цьому закладі можуть всі охочі – для цього потрібно попередити директора за номером телефону: 0977413829, Олена Іванівна Тахтай.

В Глухові збирають повалені радянські пам’ятники

За радянських часів у Глухові масово встановлювали пам’ятники та бюсти діячам тоталітарного режиму. Очищення міста від них розпочалось у 2015 році, після початку російсько-української війни, цей процес триває і досі.

У нашому місті вирішили не знищувати знесені скульптури, а звозити їх до Національного заповідника «Глухів», як нагадування про ті злочини, які були вчинені радянською владою, – розповідає екскурсовод національного заповідника «Глухів» Неля Пінчук.

«Співробітники заповідника почали знаходити пам’ятники, які підлягали декомунізації. В основному в Глухові та Глухівському районі. Вони зберігалися у парках та будинках культури. Оскільки вони були у занедбаному стані, то ми їх почали звозити власним транспортом, залучаючи чоловіків-співробітників. Таким чином, у нас потроху почали з’являтися такі невеличкі п’єдестали».

За словами Нелі Пінчук, днями колекція заповідника поповнилась пам’ятником Пушкіну, який демонтували у Літньому парку. Його довезли без пошкоджень і поклали серед інших експонатів.

«Пам’ятник Пушкіну приїхав нещодавно. Як тільки міська рада вирішила передати його нам. Він тут перебуває у лежачому стані, але його стан задовільний».

Поряд з ним можна побачити численні погруддя Сталіну, Леніну та пам’ятники, які ще донедавна стояли у центральній частині міста.

«Пам’ятник Карлу Марксу стояв на території педагогічного університету. Коли вони дізналися, що у нас така колекція формується, то вони відразу його нам передали. У нас територія, яка дозволяє зберігати такі експонати».

 пам’ятник так званому «революціонеру» Циганку взагалі знаходився навпроти міської ради. І це попри те, що герой радянської пропаганди насправді був бандитом.

«П’єдестал та погруддя Циганку знаходилися на місці сучасного місточка у парку Шевченка. 100 років тому він очолив більшовицький рух і встановлював більшовицьку владу в Глухові. Насправді це був звичайний бандит, який скористався зміною влади й очолив бандитські угрупування, які ціною багатьох жертв привели до влади більшовиків. Коли ця історія, яку дослідили наші науковці, стала відомою та набрав чинності закон про декомунізацію, цей пам’ятник був демонтований одним із перших».

На цей час колекція пам’ятників радянської доби лише зберігається у музеї, жодних екскурсій до неї немає.

«Це нагадування про злочини радянської влади. Бо багато всього повторюється через сто, вісімдесят та шістдесят років. На жаль, історія нам про це говорить».