24 лютого 2022 року. Як починалась війна …
Рівно рік тому, 24 лютого 2022 року, розпочалось повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Одним з перших росіяни атакували прикордонний пункт пропуску Бачівськ, що за декілька десятків кілометрів від Ямполя.
Як згадують прикордонники, що чергували в Бачівську, о четвертій ранку у них було тихо, але вони вже знали про обстріли інших пунктів пропуску, у тому числі на півдні Сумської області.
Фактично війна на півночі Сумської області розпочалась о четвертій тридцять, коли броньована техніка зі сторони Росії пішла на пункт митного контролю. Розпочинається хаотична стрільба, під прикриттям якої колона з 20-30 одиниць техніки проривалася в сторону Глухова. Техніка, яка залишилась у Бачівську ще кілька годин обстрілювала місцевість навколо.
Цей пункт пропуску росіяни атакували не просто так, адже він знаходиться на автомобільній дорозі Київ-Москва. Як з’ясувалось потім, саме столиця України була головною ціллю окупантів, тож вирішили використати цей транспортний коридор для швидкого перекидання техніки. Територія навколо траси їх особливо не цікавила, тому мешканці багатьох населених пунктів Шосткинського району, що розташовані біля самого кордону, дізнались про початок війни на кілька годин пізніше.
Зокрема пані Людмила – мешканка села Уланове, що за 6 кілометрів від кордону та за 12 кілометрів від Бачівська, пригадує, що про війну дізналась з новин по телевізору.
– Люди бачили, що щось літає, але ми до останнього не вірили, що розпочалась війна. Зрозуміли лише, коли увімкнули телевізор і побачили випуск новин.
А от люди, які живуть поруч з трасою, прокинулись від вибухів. Зокрема, ніколи не забудуть того ранку мешканці села Береза. Житель села Володимир розповідає, що чув три вибухи, два зі сторони Росії, і третій – звук вибуху АЗС, що працювала на узбіччі тієї дороги.
-Мене сестра розбудила і сказала, що розпочалась війна. Працюю я на заправці газовій, щоправда не моя зміна була, працював напарник. Так він говорив, що російська колона навіть не зупинилась, мимо проїхала і все.
Мешканка Берези Валентина розповідає про бій неподалік села. Вочевидь саме тут росіян вперше зустріли наші військові.
–Почала корів годувати, а воно як бахне. Я до сусідів, а вони всі у підвалі вже сидять. Люди говорили, що там вже на трасі і танки горять, і солдати у танках. А сестра моя живе біля самої траси, так просиділа чотири дні у підвалі, ще б трохи і померла. Якраз біля неї таки стояли і стріляли.
Директорка Глухівської лікарні Валентина Барахович розповідає, що поранених військових у лікарню почали привозити біля шостої години ранку.
-Привезли поранених з нашого КПП «Бачівськ». Мені зателефонували з приймального відділення, ми з чоловіком швидко зібрались і приїхали, це було трохи раніше сьомої ранку. Спочатку нам доставили шістьох прикордонників, потім протягом дня ще п’ятьох військових. У загальній кількості поступило одинадцять чоловік. Бригади зібралися, оперували травматологи, оперували хірурги. Ще до окупації відправили одного пораненого до Сум, бо людина потребувала оперативного втручання – судинної хірургії. Всі постраждалі лікувались у нас, ніхто не помер на цей день. Був один випадок, що військовий загинув, але він загинув там на місці, не в лікарні. Це був наш герой України Михайло Несолений, він загинув на місці бою, це було по Березі.
Того дня переважаючим силам росіян після важких боїв вдалось взяти під контроль ділянку траси Київ-Москва, а міст через Десну в районі Новгород-Сіверського довелось підірвати нашим військовим. Це означало, що більша частина Шосткинського району опинилась у повній блокаді між російським кордоном, Десною та вищезгаданою трасою. Безпечних шляхів до Сум та Києва просто не існувало. -.
-У магазинах не було продуктів, це викликало паніку у людей, почались черги. Транспорт не ходив, мікроавтобуси не ходили. Були проблеми з бензином. На заправках були черги, видавали по 10 літрів, люди стояли за ними по пів дня.
Про це згадує мешканка Шостки Світлана. Дефіцит палива був на стільки великим, що у Шостці перестали виїзджати навіть карети швидкої допомоги, – пригадує мешканка міста Лілія.
-У перший день війни моя донька потрапила у лікарню з апендицитом. Заболів живіт, я зателефонувала на швидку, мені порадили звернутись до стаціонару. Але своїм транспортом, бо швидка вже обмежує свої виїзди.
Великою проблемою для людей стало зростання цін, – розповідає мешканець Свеси Руслан. Якщо продуктами першої необхідності люди ще були забезпечені, то побутова хімія була у великому дефіциті.
Ситуацію як могли рятували волонтери, які примудрялись провозити крізь підконтрольну Росії територію гуманітарні вантажі. Їздили двічі на тиждень, – пригадує житель Середино-Буди Василь Дворецький.
-Знали дороги, якими можна було на Полтаву виїхати і привезти з Полтави гуманітарну допомогу. Було, що крізь російські танки проїзджали, примудрялись проскочити. Логістика була добре побудована, бачили, що вони з тієї сторони йдуть, але встигали проскочити. Була лише одна дорога.
Цікаво, що у такій, здавалось би, критичній ситуації, жителі півночі області, змогли годувати безхатьків, приймати переселенців та готувати для військових, що захищали блокований регіон.
В невеликому селі Грем’ячка люди вирішили відремонтувати покинуті будинки, щоб прихистити переселенців. Евакуаційним автобусом до них приїхали дві родини з Сум, – розповідає Тетяна Кравченко.
-Ми розуміли, що вижити в селі було легше, а тому вирішили ремонтувати покинуті будинки. Зібрались поділились на дві групи: чоловіки та жінки. У кожного були свої обов’язки: чоловіки завезли дрова, потрусили димоходи, жінки поприбирали.
В багатьох міста і селах підгодовували військових. В Свесі при церкві влаштували повноцінний волонтерський центр, де готували вареники, пиріжки та пельмені і розвозили їх на блокпости, – згадує свесянка Наталія.
-Ми запропонували самі щось виробляти, бо у нас було борошно. Запросили людей допомагат. Ніхто не відмовився.
Така ізоляція півночі області тривала до початку квітня, коли Сумщину звільнили наші військові. Але війна продовжилась на сході та півдні України, наша ж область стала мішенню для артилерійських та, у меншій мірі, ракетних обстрілів росіян.
За інформацією заступника начальника Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України Олексія Громова, лише протягом лютого з території Росії було завдано майже 220 ударів по прикордонних районах Чернігівської та Сумської областей. Зокрема, понад 20 обстрілів зафіксовано протягом поточного тижня.