В селі Папірня, яке розташоване за шість кілометрів від Ямполя, залишилось лише троє мешканців

Старі люди померли, а молодші виїхали, – розповідає Валентина Петрівна. Жінка говорить, що пам’ятає ті часи, коли в Папірні мешкало п’ятдесят людей.

-Тут хата стояла, тут хата, там, де берізка, хата, на тій стороні, потім на хуторі стояли хати. Хутір був невеликий, люди жили бідно, у бідності ми прожили.

Від багатьох будинків вже не залишилося і сліду, – розповідає Микола Іванович.  

-У порівнянні з тим, що зараз, то, звичайно, велике село було. І молодь була – в Білицю в школу ходили, а зараз руїни залишились. В Шатрищах в колгоспі, на пенькозаводі, і в Білиці люди працювали, і в лісництві, хто куди добирався, там і працював.

Папірня має велику історію, – розповідає краєзнавець Едуард Баранов. Ще 200 років тому тут працювала велика паперова фабрика.

-В 1830 році поміщик Неплюєв побудував тут мануфактуру, яка виробляла відомий на всю Сіверщину гербовий папір, а ще раніше тут були гетьманські млини, які належали Івану Мазепі, та невелике виробництво, як стверджують історичні джерела.

Але про паперову фабрику, що дала назву селу, в Папірні знають мало.  

-Чомусь мої батьки ніколи не розповідали. В якийсь момент у нас в хуторі з’явились люди з якимись пристроями, я не знала, що то за пристрої, тільки чула, що вони пищали. Від них ми і дізнались про це, десь вони вичитали, що тут була  паперова фабрика. Одні шукали монети, інші просто шматки металу, що залишились після війни.

Місцеві розповідають, що друге життя село ледь не отримало наприкінці 70-х років, коли поруч з Папірнею почали будувати дачне селище.

-Були дачі Ямпільського району, люди з Ямполя побудували собі будинки, сад посадили, приїжджали сюди. Виростили дерева, вже можна було збирати яблука, сливи та груші. Чому вони розпались? Тому що почалось велике розкрадання. Тут неподалік Шатрище, інші села, молодь звідти шукала способи, щоб щось вкрасти.

До дачного селища побудували хорошу дорогу, яка більш-менш тримається і досі.

-Більше народу стало, більше спілкування і дорогу трохи підлатали. Більше цивілізації прийшло у хутір. Чого розпадались? Люди почали в Ямполі ділянки отримувати, городи садити, і воно так… Далекувато з Ямполя добиратись.

Зараз від декількох вулиць дачних будинків залишились лише фундаменти, які важко побачити з дороги. Едуард Баранов розповідає, що ці будинки простояли тут до 2000-х років.

-Наприкінці 70-х – початку 80-х років це місце було обране ямпільським дачним кооперативом для будівництва дач. І 10-15 років вони функціонували. В 2004 році, перебуваючи на посаді дільничного інспектора, я приїздив сюди розслідувати справу про крадіжку. Вже тоді жителі навколишніх сіл розкрадали, більшість дач були покинутими і дачний кооператив прийшов у занепад.

Сьогодні Папірня поступово помирає і має усі шанси за кілька років стати черговим селом-привидом, яких на Ямпільщині і без того десятки.