“Кров, що була пролита в бою за Михайлів Хутір, була недаремною”: 105 років тому армія УНР дала бій росіянам
На десять днів раніше за Крути. В 1918 році перший бій з російськими більшовицькими військами армія Української народної республіки вступила на Сумщині, неподалік залізничної станції Хутір-Михайлівський.
Воєнний історик Сергій Коваленко розповідає, що цей бій відбувся 19 січня 1918 року. Кількісно росіяни переважали українців втричі, а тому після запеклого бою армії УНР довелось відступити до Кролевця.
-Від Брянська наступ вели загони Знаменського і Кудінського, що були складені з мешканців Замоскворіччя, Твері, Брянська, Вороніжа та Курська. Всього 1320 багнетів при 6 гарматах. З боку УНР оборону станції вів курінь з полку Петра Дорошенка і до нього приєднались рештки Текінського туркменського полку колишньої царської армії, які комуністичні ідеї також не сприймали. Після бою, який був досить тривалим і запеклим, війська УНР та союзники відійшли до Кролевця.
Історик розповідає, що бій під Хутором Михайлівським мав стратегічне значення, адже більшовицька Росія прагнула захопити Київ до початку перемовин в Бресті і не допустити, щоб Австро-Угорщина та Німеччина визнали Українську Народну Республіку стороною переговорів.
-Це не була локальна битва, це був початок битви за те, хто на момент підписання Брестського договору володітиме Києвом. В результаті наші війська, хоч і залишили Київ, але залишили в той день, коли договір вже був підписаний. Фактично для нас це була перемога, в стратегічному значенні це була перемога. В результаті визнання УНР Німецькою імперією, Австро-Угорською імперією, Болгарією та Туреччиною. Чотири держави визнали Українську Народну Республіку як незалежну державу на міжнародному рівні. Кров, що була пролита в бою за Михайлів Хутір 19 січня 1918 року, була недаремною.
Краєзнавець Віталій Ситенко показує місцевість, де відбулась історична битва. Говорить, що стіни вокзалу станції Хутір-Михайлівський «пам’ятають» це протистояння.
–Перший бій відбувся тут, на станції Хутір-Михайлівський 19 січня, коли окремі частини полку імені Дорошенка та частина козаків, які уходили на свою Батьківщину туркменів вступили у бій з переважаючими силами більшовицького загону Знаменського. Цей бій тривав недовго, але він був кровопролитним, з нашої сторони – дуже сміливим. Переважаючі, озброєні сили догнали українців до села Дорошівка і там відбувся останній бій. Потім жителі села зібрали останки і поховали на своєму кладовищі. Після цього бої проходили на станції Конотоп, станції Бахмач і через 20 днів на станції Крути.
Віталій Миколайович зазначає, що в радянські часи росіяни використовували ті події у своїй пропаганді.
-Це і свята Дружби, і спільні зустрічі бронепотягу «Брянський комсомолець». Та і виникнення назви міста Дружба було в 1962 році, коли відзначалось 40 років створення Радянського Союзу. Тоді було модно багато речей називати «Дружба», сирок «Дружба», пила «Дружба» і 6 населених пунктів були названі Дружба, у тому числі і місто Дружба потрапило під цю кампанію.
Про події 1918 року нагадує експозиція в музеї імені Святослава Хороброго, що працює при Дружбівському НВК. Екскурсовод музею Катерина говорить, що сьогодні багато жителів міста знову захищають Україну від російської армії. Полеглих земляків тут шанують та пам’ятають.
-Наш музей присвячений подіям україно-російської війни. Він був відкритий в 2021 році, незадовго до початку російського вторгнення. У нас є стенд, який присвячений загиблим ще в 2014 році, але, на жаль, є люди, які загинули в 2022-2023 році.
З липня минулого року Дружбівська громада має статус зони, де ведуться бойові дії. Росіяни періодично обстрілюють місто зі своєї території.