24 січня відбулось прощання з українським військовослужбовцем Анатолієм Заярним. Життя нашого захисника обірвалось неподалік населеного пункту Водяне на Донеччині.

Знайомий Анатолія Володимир розповідає, що данину пам’яті військовому віддали на малій батьківщині в селі Усок, а вже звідти траурна процесія рушила до міста Глухів, де і відбулось поховання.

-В Усок привезли його о десятій годині. Від хати повезли в центр села, люди поставали на коліна та попрощалися з хлопцем. А потім ми поїхали в Глухів. Людей дуже багато, всі співчувають, адже, самі розумієте, хлопча молоде ще жити і жити…

Бойовий товариш Анатолія Заярного Сергій розповідає, що у вересні наш захисник врятував йому життя, витягнувши з-під ворожого обстрілу.  

-Він командир мого відділення, ми познайомились в Черкасах, далі було навчання та поїздка в Зайцеве. Це людина, яка врятувала моє життя. Він витягнув мене з-під обстрілу, коли я вже був контужений. Я цій людині вдячний, світла йому пам’ять, він, як ніхто заслуговував на життя, дійсно, герой, світла йому пам’ять.

Лише теплими словами згадує Анатолія і Віталій. Чоловік розповідає, що вони разом їздили в Бахмут.

-18 вересня ми разом їздили в Бахмут, а вже коли звідти повернулись, то наші дороги розійшлись: він поїхав в Піски, а ми, так би мовити, в інше місце. Красунчик, он хлопця врятував. Ми вже думали, що з ним все погано, а він сам пішов і його витягнув.

Поховали Анатолія Заярного на Веригинському кладовищі міста Глухів.