З перших днів війни свесяни організувались на допомогу українській армії. У той час, як чоловіки були у окопах і готовили оборону Шосткинщини від наступу російських військ, жінки та діти організувались для того, щоб забезпечити їх всім необхідним. Робота продовжилась і після де окупації області. Свеські волонтери дають фронту все: їжу, окопні свічки та теплий одяг. 

Сьогодні місцевий волонтерський рух очолює Олена Бугай. Жінка говорить, що вирішила присвятити себе волонтерству після загибелі чоловіка Володимира. 

“Трагічна моя доля.. У вересні минулого року в мене загинув чоловік на війні – Володимир Бугай. Мені дуже було важко.. Взимку почала займатися волонтерством, тому що я хочу допомагати нашим захисникам, бо їм зараз важче від усіх. Нас зібралася невелика команда, яка вся разом почала працювати на перемогу. Ми хочемо робити багато чого, але на це не вистачає фінансів. У нас маленьке селище й в людей невеликі заробітні плати і багато хто не працює, а тому мало можуть допомагати нам”.

Олена Бугай розповідає, що настанням холодів їх увага зосереджена на виготовлені окопних свічок, які зараз необхідні військовим. Для того, щоб виготовити їх якнайбільше волонтери збирають макулатуру, а за виручені кошти купують недешевий парафін. 

“Зараз те, що потрібно нашим хлопцям – це окопні свічки, адже почалися холоди й вони постійно у нас їх просять. А щоби зробити окопні свічки, як ви розумієте, скільки треба всього. Потрібен парафін, який коштує не дешево. Ми знайшли найдешевший – це 85 гривень за кілограм. Щоби назбирати гроші, ми відкрили акцію й збираємо мукулатуру, адже її вистачає в людей. Багато мукулатури приносять зі Свеси, а більшу частину, яку ми здали, від села Марчихина Буда – вони нам привозять її великими машинами. Також беруть участь в збиранні мукулатури й люди з сіл Княжичі й Гіриного. Ми всім за це вдячні. Проте у нас є велика проблема з транспортом, адже маємо доставити й здати мукулатуру в Шостку. Нам допомагають люди, а саме два підприємці, з транспортом – мікроавтобусом перевозять цю мукулатуру. За це вони в нас гроші не беруть і ми їм дуже-дуже вдячні. А за виручені гроші з мукулатури ми купляємо парафін. Він дуже потрібен, адже, щоби зробити, наприклад, п’ятдесят баночок, то треба 25 кілограмів”

Допомагають волонтери і пораненим, які зараз лікуються у госпіталях. Посилки зі Свеси відправляються туди регулярно. 

“Відправляємо в госпіталі, а саме в Запоріжжя й Дніпро, багато речей: рушники, постільна білизна, зручний одяг, шкарпетки й засоби для гігієни. Це дуже потрібно. Люди приносять й дорослі, й малі – несуть й привозять з усіх найближчих сіл. Ми їм дуже вдячні й вони нам теж дякують за це, тому що захисників багато там й потрібно допомагати”

За словами Олени Бугай, зараз волонтери роблять все, щоб Свеська громада активно долучилась до акції «Коробочка вдячності захисникам». Це посилки від людей, які отримають наші захисники на фронті. Але поки що про цю добру ініціативу люди знають мало. 

“Долучилися до челленджу, зараз мабуть по всій Україні таке, “Коробочка вдячності для ЗСУ”, ми хочемо залучити багато людей до неї, проте якось зараз до нашої місцевості ще не дійшло. Зараз у Шостці дуже багато допомагають й збирають – кожен приносить від себе щось у волонтерські центри, а це все йде нашим хлопцям.Ми теж хочемо так зробити, але поки не виходить. Думаємо, що наші люди побачать зараз й будуть більше приходити. Перш за все, ми хочемо якусь приємність хлопцям зробити. В кожного вона своя коробочка й кожен може її зібрати й покласти туди все, що захоче передати нашим захисникам: цукерки, ліки, шкарпетки, смаколики, кава або чай, насіння чи горішки. Таке, що не псується. Такі от “коробочки вдячності” для ЗСУ поставили в наших магазинах. Ми вдячні нашим підприємцям й продавцям, які розказують людям, що туди треба покласти й для кого. Від магазину в селі Княжичі нам передали багато чого, як-от: цілу коробку шкарпеток, засобів для гігієни й смаколиків. Ми вдячні всім, хто допомагає. Хочемо запросити усіх, щоби брали участь й допомагали нашим хлопцям, адже вони чекають від нас не ту цукерку, а відчувають, що ми вдячні, хочемо їм допомогти й підтримати. Вони чекають звісточку із дому, бо їм дуже важко”

Не припиняють свеські волонтери і готувати їжу для військових. З літа солять огірки, квасять капусту та готують моркву по-корейськи. Все за домашніми рецептами.

“Солимо огірки нашим хлопцям – їм дуже подобалося! Це було влітку, у серпні, дуже-дуже багато ми їм засолили. Відправляли і нашим хлопцям, хто тут стоїть на кордонах, відправляли й на Шостку , а із Шостки відправляли навіть нашим хлопцям в Донецьк, нашій 153 бригаді. Хлопці чекають від нас доброти й дякують за те, що ми про них дбаємо. Кінчилися огірки, а ми почали моркву робити! Люди збирають моркву й капусту, тобто врожай. Везуть нам овочі, все, що у них є з городів. Дуже дякуємо за це свесянам, бо дуже багато нам привезли овочів. Вдячні й нашим селам – Княжичам і Гіриному, Марчихиній Буді й Орлівці, що дуже часто привозять нам овочі, за те, що беруть участь й хочуть допомогти, нагодувати наших хлопців смачними овочами.  Робимо моркву по-корейськи з бурячком, а зараз почали консервацію приймати: огірки, помідори, повидло й варення. Даємо консервацію й тут, хлопцям нашим, зсунівцям, що їхали здалека й не бачать свого рідного. Також відправляємо й в Шостку, звідти щомісяця возять хлопцям, вони дуже вдячні нам за це. Зараз ми почали робити квашену капусту. З початку ми робили капусту з перцем, поки він ще був, таку, що можна одразу їсти. А тепер коли перця немає, ми квасимо капусту й переправляємо нашим рідненьким хлопцям вітамінчики”

Люди продовжують працювати і в холоди, але це стає важче, адже виділене для їх праці приміщення не опалюється.

“Нам це приміщення дали дуже добрі люди, проте в нас тут теж є проблема – немає світла, тепла й води. Воду ми привозимо й приносимо, всі, хто тут працює із собою несуть. Щодо тепла не знаю, як ми далі будемо, але якось будемо. А ось зі світла в нас акумулятор, як розрядиться, то ми заряджаємо і якось так працюємо”.