У нетривалу відпустку повернувся старший сержант шосткинського батальйону тероборони Олександр Ходьков. Поки підрозділ військового, до якого входять і глухівські військові, виконував бойові завдання під Бахмутом, вдома Олександра чекала дружина Альона та пес Арчі

Дружина Сашка говорить, що дуже хвилювалася за чоловіка, адже телефонного зв’язку з ним довго не було.

«Він написав, що його відпускають додому. І це, напевно, найщасливіший день в житті кожної людини, яка чекає військового додому. Дуже рідко дзвонив, ми чекали будь-якого повідомлення, було дуже важко», – розповідає Альона.

Але вже за кілька днів Олександру доведеться повертатись у свій підрозділ. Його бойовий досвід неоціненний для підлеглих побратимів. Адже Сашко воює з першого дня повномасштабного вторгнення. Чоловік говорить, що здогадувався про велику війну, а тому приєднався до територіальної оборони.

«Я не вагався, бо знав, що ворог попреться далі, що цим все не закінчиться. Пішов ставати на облік до Шосткинського РТЦК, де мені запропонували піднятись на гору та поспілкуватись з підрозділом тероборони. Там я підписав контракт резерву. А у січні мені запропонували стати штатним контрактником 153 батальйону».

«Кожен став обороняти свою державу»

Олександр говорить, що 24 лютого був у Києві, де проходив курси підвищення кваліфікації. Тож йому довелося захищати столицю України. До рідної Шостки Олександр повернувся за першої можливості у середині березня 2022 року. Тут очолив підрозділ тероборони.

«Тут кожен один одному кум, сват, брат, всі хлопці знайомі. Тобто ніяких проблем у спілкуванні не було, я приїхав і кажу :«Я – Сашко, головний сержант третьої роти», вишикувалися, познайомилися, поспілкувалися. Я вивчив особові справи, щоб зрозуміти, хто на що здатен. Так, були люди, які прийшли без досвіду, але кожен, як кажуть, коваль свого щастя, кожен став обороняти свою державу, свій рубіж, свою сім’ю. 24 лютого я не бачив жодної людини, яка б прийшла сюди за гроші. Зараз вже починають казати: «От ви там за гроші». Я скажу так: якщо хочете отримувати – прийдіть і подивіться, якою ціною хлопці отримують ті гроші, як вони даються».

Після деокупації Сумщини, підрозділ Олександра займався обороною Шостки та найближчих населених пунктів.

«Блокпости, постійно на блокпостах, рубіж свій тримаємо. Потім у нас був наказ. І ми поїхали на Кролевеччину, де охороняли стратегічну трасу. Окопувались, вибудовували свою лінію оборони».

«Прийшов наказ виїжджати на Бахмутський рубіж»

Ну а взимку було відрядження у Бахмут, де шосткинські тероборонівці виконали завдання командування та втримали зайняті рубежі.

«Прийшов наказ виїжджати на Слов’янськ з подальшим виїздом на Бахмутський рубіж. Зібралися. Я приїхав поцілувати дружину – і вирушив туди. Там ми не мали здати ці рубежі. Й ми їх тримали. Вгризлися в землю і тримали. Постійні мінометні обстріли. Якщо хочеш жити – копай, чуєш вибух – не соромся, падай. Багато хлопців отримали поранення і контузії. Є у нас і втрати, на жаль. Ми втратили своїх побратимів».