Відповідне рішення напередодні ухвалили депутати Ямпільської селищної ради.

За словами начальника відділу освіти, молоді та спорту Олега Проценка, депутати припинили діяльність Усоцької філії Ямпільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 (так заклад називається офіційно) через аварійний стан шкільного приміщення.  

«Є провисання балок перекриття до 20 сантиметрів»

«На сесії селищної ради прийнято рішення про ліквідацію Усоцької філії, тому що після обстеження, що було здійснено сертифікованою організацією, ми отримали висновок про те, що приміщення Усоцької філії є аварійним. Місцями є провисання балок перекриття до 20 сантиметрів. Два роки карантину і вже більше року війни філія працює в режимі онлайн-навчання. А після зими ми побачили таку ситуацію і вирішили зробити обстеження спеціалістами», – говорить Олег Проценко.

Учнів філії збираються возити на навчання до опорного закладу, а вчителів по можливості працевлаштують в інших школах.

«Станом на 05.09.2022 року в школі навчалось 22 учні, з них 5 у 9 класі, які в цьому році випускаються. Не планується набір і у 1 клас через відсутність контингенту. Таким чином, на 1 вересня 2023 року у філії може навчатись лише 17 учнів. Діти будуть підвозитись до Ямпільської школи №2 — у нас в 2021 році був закуплений шкільний автобус на 32 місця. А маршрут по доставці дітей з Уска і Паліївки існував і раніше. Більшість вчителів має право на пенсію, а щодо інших будемо вирішувати в індивідуальному порядку», – зазначає начальник відділу.  

«Так вже склалося, що наше село, як і решта сіл, потрошечки відмирають»

Депутат Ямпільської селищної ради та вчитель Усоцької філії Ніна Гайворонська говорить, що колектив закладу поставився до рішення з розумінням.

«Колектив у нас маленький, але дружній. Я прийшла працювати сюди у 1991 році — тут все моє життя професійне, можна сказати. Чоловік працював, і двоє дітей навчалися добре, хоча говорять, іноді, що сільська школа не може дати гарні знання — це неправда, тому що, якщо дитина здібна, якщо вона хоче навчатися, то вона отримає ті знання, які потрібні. Але так вже склалося, що наше село, як і решта сіл, потрошечки відмирають: людей стає менше, дітей мало. На сьогоднішній день у нас навчається 22 учні, але 5 учнів будуть випускниками нашої філії, а на наступний рік не приходить зовсім діток — просто сама по собі школа сходить нанівець. Дуже шкода, звичайно, бо вчителі наші віддають усі сили й стараються для того, щоб дати знання учням. Але класи в нас вже зовсім малесенькі, от найбільший клас — це клас з 5 учнів, а так 2-3 учні на клас», – говорить Ніна Гайворонська.

За словами депутата, дітям було б краще навчатися в рідному селі, але це неможливо з об’єктивних причин.

«Звичайно дітям зручніше, коли навчання вдома: прибіг до школи, а якщо щось сталося, то під наглядом батька чи матері пішов додому. А на відстані …, всі ми розуміємо, що відстань є відстань, а особливо для маленьких діточок. Звичайно, що краще якби було на місці, але не вистачає в нас дітей. Те сааме стосується і вчителів:  у нас вони вже майже всі пенсіонери. Є лише три вчителя, що ще не на пенсії, але дехто з них має право на вислугу, а дехто ще під питанням. Куди нам діватися? Всі розуміють, що склалась така ситуація, що нікуди не дінешся», – говорить представниця колективу.   

Яка доля спіткала школу в сусідній Паліївці

Приміщення школи, яке було побудоване в 50-тих роках минулого століття, планують законсервувати. Схожа доля спіткала і школу у сусідній Паліївці, але  в 2010 році. Реалії такі, що сьогодні від неї залишились одні руїни.

За словами місцевих, шкільні приміщення розбирають, навіть попри те, що люди, що живуть по сусідству намагаються спостерігати за покинутою школою.

«Колись у нас у селі було дві школи. Початкові класи навчались в конторі, аж в центрі села, то я туди два роки ходила. А потім вже вчилася тут третій, четвертий та наступні класи. Дуже багато тоді було учнів, навіть у дві зміни діти ходили. Сама не знаю, як так трапилось, що в 2010 році школу закрили. Тепер самі бачите, на що вона перетворилась. Мені її шкода, аж плач бере», – говорить жителька Паліївки –Віра Акієва.

Жінка говорить, що місцеве керівництво не змогло знайти нове застосування приміщенню, де знаходилась школа. Тож будівлі та навколишня територія швидко прийшли в занепад.

«Гарна у нас тоді була школа: тут майданчик був, клумби, географічний майданчик великий, вчителі у нас були такі, що нас багато вийшло з вищою освітою, – розповідає Ірина Дяченко, мешканка села Паліївка. – А в 2010 році школу закрили, сказали, що мало учнів, що некомфортабельна і таке інше. Пообіцяли великі гори, дітей почали возити в Ямпіль у другу школу, нервів нам достатньо зіпсували. Моє менше дитя ще ходило в ту школу. А нашу школу розтягнули в одну мить. Зараз боляче навіть глянути на всі ці зарослі», – зазначає пані Віра.

«В такому стані всі колишні восьмирічні школи»

Проблема покинутих шкіл актуальна для всієї території колишнього Ямпільського району, – розповідає краєзнавець та автор проекту «Без людей» Едуард Баранов. – Можна нарахувати десятки покинутих шкіл, від яких залишились лише руїни.

«На даний час в такому стані всі колишні восьмирічні школи. З тих шкіл, які я об’їхав, залишились лише школи в Чуйківці та Уску, а інші школи або закриті, або їх переформатували, як в Грем’ячці, під заклад культури. Не знаю, це якась зворотна суспільна еволюція, коли все занепадає. Міста розвиваються, а села залишили напризволяще: школи, клуби. Може хтось зі мною не погодиться, але я вважаю, що у цьому винна епоха «кучмізму», коли у нас сформувалась олігархічна мафіозна структура, в якій приватизувалося все цінне, а села залишились нікому не потрібні»,– зазначає краєзнавець.

Ми і надалі слідкуватимемо за ситуацією навколо школи в селі Усок. Зокрема, після відновлення навчального процесу розкажемо, чи зручно місцевим дітям добиратись до опорної школи. Тим паче, що у дітей є альтернатива – батьки можуть перевести їх до однієї з шкіл міста Шостка, що розташована неподалік.