
Як глухівські зоозахисники рятують покинутих тварин під час війни
Уже майже три роки в Глухові працює благодійна організація «КітПес». Волонтери доглядають та підгодовують чотирилапих, лікують та виходжують хворих тварин.
Засновниця організації Марина Велитченко говорить, що рух зоозахисників у місті започаткувався спонтанно. Люди з добрим серцем просто не могли спостерігати за стражданнями покинутих тварин.
«Я така людина, що коли бачила десь на дорозі цуценя, то завжди забирала його собі. А потім із горем навпіл або залишала вдома, або влаштовувала в родичів. Але родичів у мене не так багато. А от безхатніх тварин – вкрай багато. Тож я захотіла допомогти тваринам більш глобально. Почала створювати команду. Мені хочеться, щоби безхатніх тварин, які позбавлені жодних умов, позбавлені нормального життя, було менше в нашому місті», – говорить волонтерка.
Організація «КітПес Глухів» складається з декількох небайдужих містян. Марина Велитченко говорить, що догляд за тваринами дуже важкий та монотонний. А тому людей, які готові присвятити себе цій справі, не так багато.

«Спочатку нас було 10–12 людей. Але поступово люди розуміли, що це дуже важко. Собак потрібно доглядати постійно, вони не дуже добре пахнуть, іноді кусаються, навіть, якщо доглядати за здоровими тваринами, то їх потрібно годувати двічі на день, прибирати за ними. Іншими словами, це все важко й монотонно. Врятувати тварину легко – ти просто забираєш її з вулиці, а ось виходити її, вилікувати, щоденно годувати – це все набагато важче. Тому багато людей відсіялося. Зараз нас шестеро: п’ять дівчат і мій чоловік», – говорить волонтерка.
За словами Марини, троє дівчат виїхали за кордон після початку бойових дій і допомагають поки що здебільшого інформаційно. У місті ж залишилася Марина, яка недавно народила, її чоловік і ще одна помічниця – також із малою дитиною.
Нині під опікою організації перебуває майже 140 тварин у різних частинах Глухова. Волонтери роблять усе можливе, щоб організувати для них хоча б елементарні умови.
«Нам одна добра людина абсолютно безплатно пожертвувала свою приватну територію. Він сказав: «Будуйтеся, займайтеся, головне – щоб тваринам було комфортно. Тепер ми утримуємо тут 15 тварин. Ще частина тварин – на домашніх перетримках. Є люди, у яких вдома по 20 котів. Тобто, нам щомісячно треба таку велику кількість тварин прогодувати», – розповідає Марина Велитченко.

Спочатку волонтери допомагали тваринам виключно власним коштом. Але рік тому на їхню діяльність звернули увагу благодійні фонди – тепер допомога надходить і від них.
«Коли все починалося, у нас було максимум 20 тварин. І ми справлялися з усім, відраховуючи кошти зі своєї заробітної плати. Лише якщо виникала екстрена ситуація і потрібно було їхати в Шостку до ветеринарів, ми просили в людей допомогу на ліки та паливо. З початком війни, коли ситуація стала важчою, наші підписники почали розповідати про нас різним благодійним фондам. І люди почали самі писати та запитувати, яка нам потрібна допомога», – говорить жінка.
Марина каже, що спочатку була дуже здивована, що люди хочуть допомагати. Вона звикла робити все зі своєю командою і не покладатися ні на кого.
А зараз «КітПес» подружився з іншими людьми й фондами. Тепер благодійній організації регулярно допомагають: хтось – коштами, а хтось – гуманітарною допомогою.
За словами Марини Велитченко, розв’язати проблему бездомних тварин у місті – можна. Втім, для цього потрібно змінити ставлення людей до чотирилапих.
«Потрібен комплекс заходів.Насамперед потрібно змінювати світогляд людей, чим ми весь час і займаємося – показуємо, що можна бути добрішими, як можна допомогти тварині, не вкладаючи багато зусиль і коштів. Іншими словами: показуємо, як це має відбуватися в цивілізованому суспільстві. Йдеться про те, щоб люди не викидали маленьких тварин у коробках, які ми потім знаходимо. І загалом стали відповідальніше заводити тварин. Адже на вулицю викидають, зокрема, дорослих тварин. А друге – це, звісно, стерилізація. Адже природні інстинкти у тварин ніхто не скасовує», – говорить волонтерка.

Марина Велитченко підсумовує: швидкого результату не буде. Але впевнена, що цим важким шляхом потрібно йти маленькими кроками.
На фронті порятунку тварин є і інші організації
Нещодавно наше видання розповідало проще дну зоозахисну організацію Глухова – «Добре серце», яку очолює Яна Сокол. Ця організація займається стерилізацією безпритульних тварин та їх влаштуванням.
«На жаль, притулку в місті немає. Тож ми забираємо тварин із вулиць додому, на перетримку. У цьому нам допомагають волонтери. А ми допомагаємо зі стерилізацією, яка і проводиться, щоби зменшити кількість безпритульних тварин на вулицях», – розповідає Яна.
Якщо на вашій вулиці чи десь-інде в місті живе багато безпритульних тварин, вам це заважає або ви підгодовуєте їх, волонтерка радить звертатися в організацію з проханням стерилізувати тварин. Ідеться як про котів, так і про собак.
«У «Добре серце Глухів» можуть звертатися волонтери чи опікуни великої кількості тварин. Зазвичай такі люди підгодовують їх у дворах, на дачах, у покинутих будівлях, де, як правило, збираються зграї. Люди телефонують і просять допомогти, а ми записуємо тваринок на стерилізацію», – говорить волонтерка.
Якщо стерилізація домашньої тварини у ветеринарній клініці обійдеться власнику в 700 гривень, то бездомну тварину можна прооперувати безплатно. Точніше – коштом громадської організації.
«Процедура цілком безплатна. Якщо ви принесли безпритульну тварину на стерилізацію, вам не доведеться платити ані за ліки, ані за пелюшки. Єдине, що треба вирішити, – питання подальшої перетримки тварини», – розповідає Яна Сокол.
Волонтери розповідають, що міська влада Глухова також не байдужа до того, що в місті багато безпритульних тварин. Свого часу за кошти міського бюджету можна було простерилізувати лише безпритульних собак. Однак вищевказана програма була призначена лише для встановленої кількості тварин. І граничну кількість вже вичерпали.
«Завдяки благодійним організаціям, з якими ми вели перемовини й у яких просили про допомогу, у нас були і є програми, які призначені для собак і кішок. Єдина умова, щоб вони були безпритульними», – розповідає Яна Сокол.
