Попри війну діти продовжують займатись спортом: в Глухові пройшов турнір з карате

Юні каратисти з Глухова, Шостки та Сум боролись за «Кубок Гетьманщини». Змагання відбулося 25 березня у місті Глухів.

Організатор змагань Ігор Кучер розповідає, що турнір на «Кубок Гетьманщини» традиційний і проходить вже п’ятий рік поспіль.

«Це відкриті змагання з карате Водокай, в яких беруть участь 120 спортсменів: 2 команди з міста Суми, команда Глухова, Шостки та Шосткинського району. Глухівські спортсмени показують гарні результати, на даний час у нас 11 золотих медалей та 21 срібна медаль, але змагання ще не закінчились, тож будемо прагнути зайняти перше загальнокомандне місце. Після цих змагань команда готуватиметься до Чемпіонату області в Сумах – це найважливіше змагання області. Крім того, Глухів прийматиме у кінці травня змагання, які започатковувались ще сім років тому», – зазначає Ігор Кучер.

Павло Дубінін приїхав до Глухова з обласного центру. Чоловік, який є головним суддею змагань з карате у нашому регіоні, відзначає високий рівень підготовки місцевих спортсменів.

«Я вперше на цих змаганнях, але знаю, що вони мають щорічний статус. Організатори їх проводять попри складні часи, які переживає наша держава. І це правильно, адже треба розвивати карате не лише в обласному центрі, а і в регіонах. Мене приємно здивував рівень підготовки спортсменів. Хоч я і знав, що каратисти з Глухова та Шостки демонструють високий рівень на Всеукраїнських та міжнародних змаганнях», – говорить Павло Дубінін.

Марія прийшла повболівати за свого сина. Жінка радіє, що змагання з карате в Глухові проходять часто.

«Ми постійно їздимо на змагання, але зараз в Глухові вони проходять частіше, ніж до війни. Мабуть, у зв’язку з ситуацією в Україні ми частіше виступаємо тут. Добре, що приїжджають спортсмени з інших клубів, адже це можливість для дітей перевірити себе, для нас це нова практика, новий рівень», – зазначає Марія.

А пані Оксана вболівала за онука Єгора, в активі якого золота та срібна медалі.

«До змагань ми тренувалися тричі на тиждень, проводили індивідуальні тренування. Завдяки тренеру у нас все виходить, онук задоволений. В “ката” у нього було чотири суперники, в “куміте” – три, на жаль, здебільшого це були вихованці нашого клубу, але нічого – вийшло велике тренування», – зазначає бабуся спортсмена.

Софія з Ямполя стала переможницею глухівських змагань з ката. Дівчина змогла вибороти перше місце попри те, що вимушена тренуватися сама – тренер спортсменки вже рік перебуває в армії.

«У мене перше місце з ката, в категорії дівчата 12-13 років. Я сама тренувалася вдома, багато разів повторювала свій виступ», – зазначає Софія.

Вже після завершення змагань про преспективи карате у місті Глухові, який залишається зоною бойових дій, ми детально поговорили з керівником спортивного клубу «Самурай» Ігорем Кучером. Наша розмова торкнулась і біографії самого тренера, який свого часу сам не сходив з пєдесталів міжнародних турнірів.

– Розкажіть, будь ласка, чому ви обрали саме карате, а не інший вид спорту?

В моєму селищі карате було на досить високому рівні, й багато дітей займалися. До того ж мені подобалися єдиноборства.

Пам’ятаю, ми тоді дивились різні фільми з голлівудськими акторами: Чаком Норрісом, Брюсом Лі… Мене це дуже надихало, а тому я пішов на секцію карате.

З перших тренувань мені дуже сподобалося, і я навіть постійно залишався на додаткові тренування. Якщо мої друзі займалися по дві години, то я займався десь близько трьох годин щодня.

Я дуже просився у тренера на змагання. А коли я вже виїхав на свої перші змагання і зайняв призове місце, то ще більше полюбив карате. І з того часу вже не уявляв без нього свого життя.

– Згадайте свою кар’єру спортсмена. Які змагання вам найбільше запам’яталися?

Після закінчення школи я пройшов відбір в збірну України. На Кубку світу, який проходив в Будапешті, я зайняв третє місце.

У моїй кар’єрі було багато чемпіонатів і кубків України. Але був один чемпіонат України, який дуже запам’ятався, тому що там я виступав разом зі своїм тренером – Беспалим Святославом Михайловичем.

Це було дуже важливо для мене – що він також зі мною виступає. Тобто, і він виступає, і я виступаю. Коли я його виводив на татамі – це було досить емоційно. Він тоді виступав серед ветеранів – зайняв призове місце. І я також став чемпіоном України.

– А як вирішили стати тренером?

Я завжди мріяв, що в мене буде свій клуб і що в мене будуть займатися діти, що я буду працювати тренером.

А тому після закінчення школи у мене не було ніяких вагань, куди я повинен вступити і яку професію маю отримати. Батьки хотіли, аби я здобув інші професії. Але я мріяв працювати з дітьми.

Десять років тому я твердо вирішив, що у мене буде свій клуб, і він буде окремо від „Легіону. Я розмовляв тоді зі своїм наставником Святославом Беспалим, щоб, можливо, я залишався в Ямполі й не організовував якийсь окремий клуб, якусь окрему назву. Але він мені так сказав: «У тебе свій шлях – рухайся! Я тобі тільки буду в цьому допомагати».

Я назвав свій клуб „Самурай. Чому „Самурай? Тому що це – японський воїн. І оскільки карате – це японський вид мистецтва, а самурай – це воїн, то у нього шлях воїна.

– Розкажіть про переїзд до Глухова. Як усе починалося тут?

Шість років тому я приїхав до Глухова – ми відкрили секцію, набрали дітей. Дуже багато дітей приходило, бо це для Глухова було трішечки в новинку. Тут багато клубів з єдиноборств: такі направлення, як-от ушу, бокс, боротьба, рукопашний бій. Але карате, скажімо, у чистому вигляді не існувало. Тому всім було дуже цікаво.

Багато було дітей і їм дуже подобалось – і так йшли, йшли, йшли.

Ми ж працювали, започаткували тут змагання – районні змагання і змагання міста. А зараз ми вже перебуваємо в іншому залі – на новому місці. Так склалися обставини, що нам довелося виїхати з попереднього місця.

І минулого року, десь під Новий рік, ми заїхали в цей зал. Тут навіть не тренувалися – почалася війна. Відновили заняття вже після деокупації нашої області.

– Скільки дітей займається у «Самураї»?

В клубі нині – десь близько 120 дітей займається. Це включно з містом Шостка. Тобто, Шостка і Глухів працюють як один єдиний клуб, як одна сім’я.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *