Рано вранці 24 лютого 2022 року російські війська атакували прикордонні пункти пропуску на Сумщині. Окупанти взяли під контроль ділянку автомобільної дороги Київ-Москва та поставили свій блокпост на мосту через річку Сейм, відрізавши тим самим північ області від столиці та обласного центру.   

Багато людей виявились відрізаними від дому, а тому наприкінці лютого мене вперше відправили за ними, – розповідає водій шкільного автобуса Свеської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №2 «ліцей» Валерій Стольников.

 -Я налаштувався і у три години мав виїзджати. Я навіть ніч не спав, щоб не проспати. Рідні все розуміли, жінка розуміла, що треба їхати – перехрестила мне і я поїхав. Коли під’їжджав до Сейму, то попереду їхав танк і я їхав за ним. Люди, що сиділи у автобусі говорили, давай повернемось назад. Я відповів, що назад повертатись не буду, що мене чекають діти.

Чоловік розповідає, що через ворожі блокпости їздив на Суми вісім разів, але найбільше йому запам’яталась перша поїздка і сумнозвісний російський блокпост у Чумаковому.

-Дві колони було з боків і два вертольоти літали. Я десь годину простояв, а потім підійшов до росіянина. Спитав, куди рухається ця колона? Він відповів, що у сторону Сум. Я сказав, що вони їдуть повільно і, чи можна їх обігнати? Той відповів, що дивлячись на кого потраплю, що можу назад і не повернутись. Через годину вони повернули на Буринь і я поїхав за людьми.

Валерій розповідає, що автобус кожного разу повертався переповненим. Росіяни не приховували свого ставлення до людей, але пропускали автобус з пасажирами.

-Сказали, що ми Суми ненавидимо. З автобусів всіх вивели, вишикували у чергу і перевірили, а потім ми сіли у автобус і поїхали.

Разом з водієм Валерієм поверталась в рідну Свесу і студентка Євгенія. Дівчина розповідає, що війна її застала в Сумах і батьки дуже хотіли, щоб вона виїхала з міста, яке постійно обстрілювали росіяни.  

-Коли ми сиділи у підвалі, то були прильоти, чули якісь вибухи – було дуже страшно. Ми найняли автомобіль знайомого і він мене довіз до автовокзалу, я залишилась з ним, бо мені було страшно самій. Коли ми вже доїжджали до Путивля, то водій сказав, що тут стоять росіяни, а тому будьте обережні і нічого не кажіть. Відразу ж зник зв’язок і я не могла зателефонувати мамі. Коли нас зупинили, то зайшли до автобусу і спитали куди ми їдемо. Коли ми відповіли, що додому, вони на нас так подивились… Їх було 2-3 чоловіка, вони були з автоматами. Ми поїхали, далі було також багато блокпостів, ми доїхали додому і все було добре.

Транспортна блокада регіону тривала до початку квітня, коли відступаючі росіяни підірвали міст через річку Сейм в районі села Чумакове. Але вже 9 квітня було налагоджено регулярне автобусне сполучення між Сумами північчю області.

Що у цей час відбувалось у населених пунктах, що були розташовані поруч з захопленою трасою Київ-Москва

Село Полошки Глухівської громади розташоване за чотири кілометри від автомобільної дороги Київ-Москва, якою у лютому-березні минулого року російська армія намагалася прорватись до Києва.

Жителька села Наталія пригадує, що у Полошки ворожа армія не заходила, але обстрілювала сусіднє село, де знищила військову частину.

-Росіян у нас не було, але чули ми сильно, тому що в сусідньому селі Обложки були сильні вибухи. Там була військова частина – стояли локатори. Тож вони її зірвали.

Микола розповідає, що у Глухівській громаді окупаційні війська не затрималися, адже українські військовослужбовці прийняли бій і завдали росіянам суттєвих втрат.

-Вони пройшли по трасі, їм там наші добряче підсипали – й вони пішли далі на Конотоп. В Обложках була військова частина. Вони туди і вдарили у перші дні.

На довгі півтора місяця село опинилось в транспортній блокаді, яка унеможливлювала доставлення харчів, ліків та готівки. Але, за словами місцевих, на відміну від мешканців сусіднього Глухова, це не сильно вдарило по жителях села.

«У нас не було проблеми, бо ми ж сільські люди. Як кажуть, все своє. Звичайно, було лячно, але дякуємо ЗСУ», – говорить Микола.

«У перші дні був ажіотаж, а потім налаштувалося все», – згадує Наталія.

Люди розповідають, що їхня громада досі є зоною, де ведуться бойові дії. Ворог обстрілює сусідні населені пункти, що не може не відобразитись на моральному стані жителів Полошок.

«Обстріли проходять регулярно. Не по нашому селу, але навколо стріляють», – говорить Микола.

Люди кажуть, що раніше почувалися розкутіше. Нині ж намагаються не виходити на вулицю зайвий раз.

Село Полошки розташоване за 10 кілометрів від центру громади – міста Глухів. В селі проживає 930 людей. Місцеві розповідають, що у селі є своя школа. Проте, діти, які закінчили навчальний заклад, у переважній більшості покидають населений пункт і оселяються у великих містах. На момент російського вторгнення багато мешканців проживали у столиці та закордоном. Вони почали повертатись додому вже після деокупаціїобласті, яка відбулась у квітні 2022 року.

З травня 2022 року російська армія розпочала масовані артилерійські обстріли прикордонних громад Сумської області, цього разу під удар потрапили населені пункти, що розташовані у зоні досяжності ворожої артилерії – 20-ти кілометрова зона від державного кордону. Під вогнем російської артилерії потрапили і діти: ворог бив по школах, лікарнях та житлових будинках цивільних людей.