Понад п’ятдесят років тому, у вересні 1971 року, в Свесі завершилось будівництво Палацу культури Свеського насосного заводу, який став найбільшим культурним закладом колишнього Ямпільського району. Це величезне приміщення слугує жителям Свеси і досі, зараз тут розміщується Центр культурних послуг.   

Про роботу закладу ми розпитали його директорку Галину Комендант, яка очолює Центр культурних послуг з 2 листопада минулого року.  

– Заклад має дуже багату історію, зараз він називається Центром культурних послуг, а до цього 50 років він був Палацом культури Свеси, – розповідає директорка Свеського ЦКП Галина Комендант. – Я знаю, що коли він відкрився, закладу такого рівня не було навіть в багатьох районних центрах. Тут був дуже великий колектив, дуже багато послуг в культурній сфері могли надати. Наразі ми намагаємося відновити хоча б частку цього.

Галина Анатоліївна розповідає, що заклад не можна уявити без гуртка ракето моделювання, гуртків хореографії, бібліотеки, а з недавнього часу тут розміщуються і класи музичної школи.  

– Зараз у нас працює декілька груп хореографії, мистецька школа: театральний та музичний класи, починаємо займатися рукоділлям. Дуже велику роботу проводить бібліотека – там у нас дуже активний директор, вона завжди проводить цікаві заходи і я бачу, що і дітки і дорослі туди залюбки приходять. Хотілось би, щоб додались спортивні секції, хотіла б мати кваліфіковані кадри, які могли б більше розвивати цей напрямок. Сподіваюсь, що до нас приєднаються художниці – ми з ними потоваришували, коли малювали мурал.

За словами директорки, заклад розвивається навіть в нинішніх складних умовах. Минулого року в ньому запрацювало опалення, а зараз там тривають ремонтні роботи.

У нас з’явилось опалення, почались активні ремонти на другому поверсі. Не дивлячись на кризу, війну, проблеми з фінансуванням, ми вже маємо там два кабінети відремонтовані і ще два готуються. Зараз музична школа займається у бібліотеці. Тож згодом  вона переїде у свої кабінети. Готується музична вітальня, де будуть проводитись музичні заходи, готуються приміщення під музейну кімнату.

Галина Анатоліївна мріє, що при закладі запрацює музей селища. Говорить, що знайомі, яким відомо про її плани, вже збирають і передають цінні експонати.

-Мені почали привозити з довколишніх сіл народне оздоблення: прядки, глечики… Ми торкнемося саме української історії, історії наших сіл. І хочу зробити куточок з історією нашого селища. Я знаю, що в Свесі є людина, яка роками збирала інформацію, дані – має велику теку цінних матеріалів.