Павло Масюк: бджільництвом займається вже п’ять поколінь моєї родини

З року в рік ямпільчан пригощає медом власного виробництва Павло Масюк. Чоловік має власну пасіку, а ще навчає дітей бджільництву на станції юних натуралістів. З нагоди Дня пасічника, який відзначається 19 серпня, ми вирішили розпитати бджоляра про секрети цієї стародавньої професії.

 –Перші мої спогади про бджільництво – це мої дитячі спогади. Цією справою займається вже п’ять поколінь моєї родини. Перші спогади – це кочова пасіка, яку мій батько та дід вивозили на медоносні поля Ямпільщини. З дитинства хотів отримати професію бджоляра і отримав знання від свого батька, який передав мені всі навички і любов до заняття бджільництвом.

з1

За словами Павла, бджолярство на Ямпільщині має давні традиції. Як правило, ним займаються сім’ями – секрети професії передаються від батька до сина.   

Сучасне бджільництво притерпіло невеликих змін, це така галузь, де науково-технічний прогрес не вносить корінні зміни. Раніше люди у нашій місцевості утримували бджіл у так званих бортнях, це деревина, у якій були штучні отвори, в яких поселялись бджоли. В нашій місцевості їх називали або борть, якщо вона була на дереві, або бджолярі називали колода. Коли спілкувались бджолярі, то питали, а скільки у тебе колод.

Якщо говорити про розвиток бджільництва на Ямпільщини, то це традиційне бджільництво, яке носить спадковість здебільшого. Якщо є бажання отримати професію бджоляра – то це справа скрупульозна, яка потребує і фізичної і розумового навантаження.

з3

Цього року місцеві пасічники отримали добрий врожай меду. За словами Павла Масюка, він залежить не стільки від погодних умов, як від майстерності бджоляра. Меду вистачить всім ямпільчанам, а надлишки охоче придбають в країнах Європи.

Запам’ятав слова свого батька – у доброго бджоляра не буває поганого року. Все залежить від нас. Більшість пасік в Україні кочові. Ми перевозимо бджіл до медодаїв, а тому саме від нас залежить кількість врожаю, який ми отримуємо від бджіл. В нашій місцевості добрі врожаї ми отримуємо в сусідніх громадах колишнього Глухівського району, бо там добрі чорноземи.

Наш регіон – це північ України і він дуже щедрий на медодаї. Медоносна база складається: перший травневий мед – це мед з акації. Далі є масиви липи, далі фермери засівають гречку, є таке різнотрав’я як волошка, буркун. Нещодавно появився такий медонос як канадський золотушник.

На Ямпільській станції юннатів вже кілька років намагаються розвивати такий напрямок, як апітерапія. Тобто, медичне застосування продуктів бджільництва. Тут можуть запропонувати навіть сон на бджолиних вуликах.

Ми знаходимося на пасіці Ямпільської станції юних натуралістів, це колективна пасіка, яка належить громаді. Тут ми відбираємо мед, який реалізуємо серед жителів громади.

Один з напрямів, які ми розвиваємо у бджільництві – це апітерапія. Мова йде про оздоровлення людини продуктами бджільництва. Мова йде про прополіс, бджолиний віск. Крім того, сон на бджолиних сім’ях. Це оздоровлення людини енергією бджолиної сім’ї. Людина заходить у будиночок і відпочиває на вулику, таким чином нормалізується біополе людини.

з4

з5

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *