Ямпіль стрімко втрачає свої архітектурні пам’ятки, а в сусідньому Глухові знайшли нестандартне вирішення цієї проблеми

Ямпіль стрімко втрачає свої нечисельні архітектурні пам’ятки. Старі будівлі, які тісно пов’язані з історією селища, раніше використовувались різними установами та організаціями. Але зараз, з різних причин, вони залишились без власника, потребують ремонту і дуже швидко руйнуються.

Подібна проблема є і у сусідніх містах. Наприклад, у Глухові багато років у самому центрі руйнувалось приміщення колишньої поштово-телеграфної контори, яке є ще й пам’яткою архітектури «Будинок Міклашевського». Рішення цієї проблеми знайшли самі глухівчани, які хотіли зберегти унікальну будівлю для міста.

Вони знайшли унікальне рішення проблеми: так як коштів на ремонтні роботи не було, активісти вирішили піти нестандартним шляхом і заробити їх буквально «на смітті». Так в місті була запроваджена система збору та утилізації вторинної сировини.

– Майже всю незалежність пам’ятку ніхто не доглядав, не ремонтував. Дах тут давним-давно прогнив, впав, – розповідає Олександр Мірошниченко, житель м. Глухова. – Коли я проанонсував перші кошти від вторинної сировини, яка була зібрана в середині цієї будівлі, і сказав, а давайте дах зробимо – це затягнулося на чотири роки, бо вторинна сировина – це кропіткий дохід. Він збирається дуже довго, дуже повільно. Всі кошти, а це близько ста тисяч гривень, були зібрані на сортуванні сміття, але завдяки саме глухівчанам.

г1

Активіст розповідає, що на ініціативу відгукнулось дуже багато глухівчан. До збору вторинної сировини долучились і навчальні заклади, і крамниці, і пересічні мешканці міста, які приносили пусті пляшки до «Будинку Міклашевського», де було встановлено спеціальне віконце. А в стінах пам’ятки проходило сортування сміття для подальшої переробки.

– Сортуємо скло по кольорах: коричневе, біле, зелене, синє, те ж саме робимо з пластиковими пляшками і окремо побутова хімія, – розповідає глухівчанка Надія. – Сьогодні колега наша прийшла, на минулому тижні ми були вдвох, сьогодні також вдвох працюємо. Десь 2,5 години сортуємо весь пластик за тиждень, ми за цей час встигаємо сортувати.

г5

Для того, щоб зібрати необхідні кошти, а це близько 100 тисяч гривень, знадобилось відсортувати понад 150 тонн сміття. На це у глухівчан пішло чотири роки.

 Спочатку ми робили маленькі вкраплення грошові – фарбували вікна, паркан, лагодили певні деталі, вставляли скло, – говорить Олександр Мірошниченко. – Перший етап, куди ми вклали 20 тисяч гривень, – це був такий навіс, який захистив перший поверх від води, тому що вся вода йшла на перший поверх і там утворювався басейн. Далі питання було стосовно даху, бо в даху було дві великі діри – все воно провалилося. Ми ще до війни за кошти вторинної сировини придбали лісоматеріали, зараз вони дуже дорого коштують. І хлопці за два тижні змогли полагодити аварійні ділянки. Вони не зробили весь дах, тому що весь дах – це величезні кошти.

г4

Глухівчани розуміють, що подальша доля старої будівлі багато у чому залежить від того, чи вдасться їй знайти нового ефективного власника. Поки що в місті немає підприємців, готових взяти пам’ятку під свою опіку.    

– Вже два роки вона виставлена на аукціон. «Укрпошта» продає, але бажаючих придбати її небагато, – розповідає активіст. – Тому що для глухівчан півтора мільйона гривень – це більш-менш кошти, хоча для такого комплексу це не гроші. Всі розуміють, що це пам’ятка і вона потребує реставрації, а не знесення. Тому бажаючих немає. 

Можливо, цей досвід глухівчан буде цікавий і для нашого Ямполя. В селищі достатньо сміття, яке можна пустити на переробку, і ще залишається декілька старовинних приміщень, які можна врятувати.

к1

к2

к3

к4

к5

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.