«Проводжали на колінах»: На Ямпільщині прощались з 21-річним воїном Олександром Шинкаренком

Сьогодні в селі Орлівка відбулась церемонія прощання з військовослужбовцем Олександром Шинкаренком, який 18 червня загинув неподалік міста Торецьк на Донеччині.

Провести Олександра в останню путь зібралось дуже багато людей, земляки стали на коліна і утворили величезний коридор пошани, який простягнувся на сотні метрів.

Страшна звістка прийшла в Орлівку в понеділок, 20 червня, – розповідає двоюрідна сестра військовослужбовця Юлія.

-Він не виходив на зв’язок три дні, а потім його бригада все виклала інформацію про той бій, – розповідає Юлія. – Ми зв’язались з військкоматом, приїхав його представник і нам все розказав. Нема слів просто, ніхто не очікував такого.  Ми з Сашею постійно спілкувались, ми постійно у бабусі були разом, все робили разом. Я не знаю, як тепер без нього. З самого дитинства він любив і пожартувати, і все, що попросиш, робив, ніколи навіть поганим словом нікого не називав.  

А інша двоюрідна сестра військовослужбовця Оксана згадує їх останню розмову телефоном. Хлопець випромінював впевненість, мабуть, не хотів, щоб рідні за нього переживали.

– Ми розмовляли телефоном, він сказав «все нормально, скоро вже додому, не переживайте, бабуся хай не переживає», бо вона і не знала, де він знаходиться, знали лише ми і постійно переживали, – говорить Оксана.  -А тут раз – і слухавку ніхто не бере. Він був дуже хороший, добрий.

Саша уклав контракт зі Збройними Силами України два роки тому, тоді хлопець ледь закінчив Свеський аграрний ліцей, – розповідає однокласник загиблого Микита.  

У нас клас був маленький, все-таки сільська школа, всі дуже дружні були, – згадує Микита. – Знаю його буквально з п’яти років – з часу, коли ще підготовча група у нас була. Постійно ми спілкувались. Я знав, що він пішов в армію, провели його добре. А буквально тиждень тому дізнався цю жахливу новину, дуже боляче і скорбно.

Пам’ятають Сашка і вчителі. В стінах Орлівської філії ним будуть пишатись завжди, – зазначає завідуюча Людмила Цементова.

– Шинкаренко Саша навчався у нас з 1 по 9 клас, я викладала у нього фізику. Запам’ятався мені він спокійним і лагідним, завжди виконував всі доручення, ніколи не сперечався, а навчався по своїм можливостям. Пам’ятаю, що подобалось йому виконувати практичні завдання, де треба було щось майструвати, щось виготовляти, щось вимірювати.

З 2014 року це вже другий орлівчанин, який віддав життя за Україну, – зазначає староста Орлівки Володимир Гончаров.

– На даний час з села мобілізовано 25 чоловіків, які захищають нашу Батьківщину. На превеликий жаль, це вже другий воїн, який загинув. Сашко був дуже чемною людиною, скромною, вихованою. Він уклав контракт з ЗСУ, з честю виконував бойовий обов’язок, неодноразово його відпускали у відпустку у рідну Орлівку. Ми дуже пишаємось героєм, який загинув захищаючи всіх нас від російської навали. Вічна пам’ять, вічна слава і безмежна подяка батькам, які виховали таку достойну людину.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.