В стінах Паліївської школи виросло не одне покоління жителів села, але шкільний дзвоник тут більше ніколи не продзвенить. В 2010 році навчальний заклад закрили, дітей почали возити на Ямпіль, вчителів звільнили, а про шкільне приміщення просто забули.

Руїни школи оберігають люди, що мешкають по сусідству. Для кожного з них це рідний навчальний заклад, з яким пов’язана купа приємних спогадів.

– Колись у нас у селі було дві школи, – розповідає Віра Акієва, жителька с. Паліївка. – Початкові класи навчались в конторі, аж в центрі села, то я туди два роки ходила. А потім вже вчилася тут третій, четвертий та наступні класи. Дуже багато тоді було учнів, навіть у дві зміни діти ходили. Сама не знаю, як так трапилось, що в 2010 році школу закрили. Тепер самі бачите, на що вона перетворилась. Мені її шкода, аж плач бере.

Місцеве керівництво не змогло знайти нове застосування приміщенню, де знаходилась школа. Тож будівлі та навколишня територія швидко прийшли в занепад.

– Гарна у нас тоді була школа: тут майданчик був, клумби, географічний майданчик великий, вчителі у нас були такі, що нас багато вийшло з вищою освітою, – розповідає Ірина Дяченко, мешканка села Паліївка. – А в 2010 році школу закрили, сказали, що мало учнів, що некомфортабельна і таке інше. Пообіцяли великі гори, дітей почали возити в Ямпіль у другу школу, нервів нам достатньо зіпсували. Моє менше дитя ще ходило в ту школу. А нашу школу розтягнули в одну мить. Зараз боляче навіть глянути на всі ці зарослі.

Проблема покинутих шкіл актуальна для всієї території колишнього Ямпільського району, – розповідає краєзнавець та автор проекту «Без людей» Едуард Баранов. – Можна нарахувати десятки покинутих шкіл, від яких залишились лише руїни.

– На даний час в такому стані всі колишні восьмирічні школи, – зазначає Едуард Баранов.  – З тих шкіл, які я об’їхав, залишились лише школи в Чуйківці та Уску, а інші школи або закриті, або їх переформатували, як в Грем’ячці, під заклад культури. Не знаю, це якась зворотна суспільна еволюція, коли все занепадає. Міста розвиваються, а села залишили напризволяще: школи, клуби. Може хтось зі мною не погодиться, але я вважаю, що у цьому винна епоха «кучмізму», коли у нас сформувалась олігархічна мафіозна структура, в якій приватизувалося все цінне, а села залишились нікому не потрібні.